Tim Cook’s Golden Oath of Loyalty?

Last week, on August 7, 2025, Apple CEO Tim Cook appeared at the White House and presented Donald Trump with a custom-made glass plaque on a 24-karat gold base, engraved with Trump’s name and the words “MADE IN USA.” At the same event, Apple announced $100 billion in investments in U.S. manufacturing — and confirmed that it had received an exemption from large semiconductor tariffs.

The internet’s reaction was largely unanimous, but I took a short pause to think. I thought about it, and I still can’t find a way this event could look good overall. Certainly, “good” is a concept that depends on context and other factors. Such flattery from Cook toward Trump is probably good for Apple itself, its shareholders, and its employees, whom the company provides with jobs, etc. But the timing and circumstances looked too conspicuous: a gift, gold, an economic concession. It seemed less like a coincidence and more like a calculated exchange — a modern echo of transactional politics that calls corporate integrity into question. Where “transactional politics” ends and corruption begins, I won’t claim to say.

Continue reading

Золота присяга лояльності від Тіма Кука

На минулому тижні, 7 серпня 2025 року, генеральний директор Apple Тім Кук з’явився у Білому домі та вручив Дональду Трампу виготовлену на замовлення скляну плакетку на 24-каратній золотій основі, з гравіюванням імені Трампа та написом «MADE IN USA». На тому ж заході Apple оголосила про інвестиції в розмірі 100 мільярдів доларів у виробництво у США — і підтвердила, що отримала звільнення від масштабних тарифів на напівпровідники.

Реакція інтернету була достатньо однозначною, але я взяв невелику паузу на подумати. Я подумав, і все одно не можу знайти варіанту, в якому ця подія може виглядати добре в цілому. Безумовно, “добре” — поняття, яке залежить від контексту і інших факторів. Таке підлабузництво Кука до Трампа, напевно, добре для самої компанії Apple, її акціонерів, працівників компанії, яка забезпечує їх роботою, і тд. Але час і обставини виглядали занадто показово: подарунок, золото, економічна поступка. Це більше схоже не на випадковість, а на продуманий обмін — сучасне відлуння транзакційної політики, що ставить під сумнів корпоративну доброчесність. Правда, де власне закінчується “транзакційна політика” і розпочинається корупція — я не беруся сказати.

Continue reading