Для своєї колекції Apple я нарешті зібрав набір із тих прикладів ультротонких ноутбуків, які Apple випустила за свою історію. Apple вже давно є законодавцем мод у світі технологій, а її прагнення створювати тонші й елегантніші ноутбуки змінило всю галузь. 

Правда, були і перегини: в своєму бажанні створити надтонкий ноутбук Apple придумала новий тип клавіатури для ноутбуків — “метелик”, яка стала великою проблемою для компанії. Кнопки в цих клавіатурах переставали працювати, якщо користувач неправильно на них подивився, і Apple довелося відмовитися від цієї іновацїї. 

Епоха надтонких і легких ноутбуків Apple, як на мене, починається з Apple PowerBook Duo. Це була серія ультрапортативних ноутбуків, що випускалася з 1992 по 1997 рік.

Вона відзначалася компактним дизайном і була призначена для використання разом зі спеціальною док-станцією, яка розширювала її можливості. Станція перетворювала ноутбук на повноцінний настільний комп’ютер — там був повноцінний жорсткий диск, флопі-дисковод, різноманітні порти для переферії і слоти для карт розширення.

Концепція з док-станцією дуже цікава — користувачі отримували максимальну портативність, при цьому не втрачаючи можливостей по роботі. Ноутбуки серії Duo поєднували мобільність — меньше 2кг! — з функціональністю, ставши раннім прикладом гібридного підходу до персональних комп’ютерів. В мене є таких два, правда, один не подає ознак життя, а інший — зі старим пасивним чорно-білим екраном, зате працює.

Я не залишаю поки що надії оживити перший, бо там і екран кольоровий. Про портативність в принципі цікаво, тому що перший ноутбук Apple — Macintosh Portable важив “всього” 7,3 кг — так собі портативність. 

Далі ми робимо великий скачок зразу у 2008 рік. У січні 2008 року Стів Джобс представив перший MacBook Air, який став найтоншим ноутбуком у світі на той час. Він ефектно витяг його з поштового конверта прямо на сцені — це стало символом нової епохи в дизайні ноутбуків. Хоча перша модель була слабкою за сучасними мірками, вона задала новий стандарт портативності.

Його характерною особливістю для мене стала “дверка” для портів USB знизу. 

Я довго полював за таким, бо їм характерна проблема з екранним шлейфом, що призводить до втрати зображення на екрані. Тому Ebay повний екранів для MBA, а функціонуючі екземпляри відривають з руками за багато грошей. Багато грошей мені віддавати не хотілось, тому я хитро знайшов дешевий варіант за 50 доларів, який працював, але у нього не вистачало декілька клавіш. Ще за 20 доларів я придбав цілий топ-кейс для нього, і успішно трансплантував декілька клавіш в ноутбук. 

Apple продовжувала вдосконалювати MacBook Air і у 2010 році вийшла оновлена модель з алюмінієвим корпусом у формі клина, повнорозмірною клавіатурою та флеш-накопичувачем — це значно підвищило швидкість і надійність. Цей ноутбук швидко став найпопулярнішим у лінійці Apple. Але мене в цій версіі MacBook Air цікавила більш за все модифікація з екраном в 11 дюймів — як приклад тої самої ультрапортативності.

В той час я міг тільки заглядатися на нього, але він надзвичайно притягував мою увагу своїми розмірами. Замість фокусу на “оригінальності” самої першої моделі, з 11-дюймовим я вирішив полювати одну з останніх і найпотужніших моделей з Intel Core i7 з 2015 року.

За них на eBay розвертаються справжні баталії в аукціонах, і я декілька раз програвав аукціони, коли трьохзначні числа починалися на цифру 3 — це було точно вище того рівня, який я для себе встановив. Але я продовжував виглядати нові лоти на eBay, і вдалося зловити варіант “всього” за 170 доларів, причому з абсолютно робочим акумулятором. В принципі, достатньо робочий комп’ютер навіть сьогодні, якщо не потрібно працювати з відео, наприклад. 

Апофеозом портативності став 12-дюймовий MacBook, який компанія Apple випустила в 2015 році. Так би мовити, мінімалізм на максимумі. Він мав лише один порт USB-C, безвентиляторну систему охолодження та ще тонший корпус. Хоча за потужністю він поступався іншим моделям, його дизайн проклав шлях до майбутніх інновацій у сфері компактних комп’ютерів.

У мене був такий ноутбук на роботі в період з 2015 по 2018 рік, і хоча я не перестав радіти його портативності, працювати з великими файлами, віртуальними машинами, тощо, було на ньому важкувато. 

В випадку з цим ноутбуком я вирішив, що в колекцію я хочу додати ноутбук кольору “рожеве золото”, який, як виявилось, також популярний серед колекціонерів. Після декількох аукціонних битв я все-таки зміг отримати такий за ту суму, яку я готовий був за нього заплатити (149 доларів!). Знову ж таки, якщо не треба потужності більше iPad, до сих пір прекрасний комп’ютер, а Apple навіть і далі випускає оновлення операційної системи для нього. Ультра-тонка клавіатура типу метелика у нього, правда, так собі, але за супер-пупер-ультра-портативність треба платити. 

Сучасні MacBook Air з чипами М-серії класні, звичайно, в першу чергу за рахунок того, що процесори забезпечили величезний приріст продуктивності, тривалий час автономної роботи та ефективне охолодження — усе це в надтонкому корпусі без вентиляторів. Але я не сприймаю їх ультрапортативними — просто хорошими і невеликими ноутбуками. MacBook 2015 року вийшов до свого часу: зараз з процесорами М-серії це міг би бути просто космічної привабливості ноутбук. Сподіваюсь, що може Apple вирішить повторити цей експеримент з ноутбуком формату MacBook Air 11/MacBook 12, хоча я розумію, що ультрапортативність має обмежену привабливість і не всі користувачі її цінять. Але щось в ній є.